Виховання безпечної поведінки дітей з раннього віку

Дошкільний вік — найважливіший період, коли формується людська особистість і закладаються міцні основи досвіду життєді¬яльності, здорового способу життя. Одне з найважливіших завдань дорослого у цей період — прищеплювати дітям навички безпечної поведінки в ситуаціях, у яких існує ймовірність отримання травми. Необхідно створювати педагогічні умови для ознайомлення дітей з різними видами небезпеки. Процес опанування дитиною необхідних знань та вмінь, що забезпечують змістовну й безпечну життєдіяльність у довкіллі, розпочинається в ранньому віці. Вікові особливості малюків як потенційні небезпеки Актуальність проблеми виховання безпечної поведінки малюків у соціальному середовищі пов’язана з такими віковими особливос¬тями розвитку, як:

• підвищена рухова активність;

• зростання самостійності;

• інтерес до всього нового;

• повна довіра до всіх і всього, що навколо;

• відсутність відчуття небезпеки.

     Фізичні можливості дворічних дітей та природна жага до піз¬нання навколишнього світу можуть дуже швидко призвести до біди. Адже діти раннього віку ще не розуміють, що для них безпечно, а що ні. У своїх вчинках вони керуються не розумінням того, що треба, можна, добре, а тим, чого хочеться, що цікаво, приємно. Саме тому на дорослих покладена велика відповідальність. Мета педагогів — зберегти життя і здоров’я малюків та озброїти їх навичками безпечної поведінки в довкіллі На третьому році життя діти прагнуть бути самостійними. Вони усвідомлюють, що дорослий є організатором спільних дій та помічником. Він дає оцінку поведінці, навчає перших правил, основ взаємодії зі знайомими та незнайомими людьми. У цьому віці в ді¬тей активно розвиваються моральні почуття, вони демонструють готовність гратися з однолітками, спілкуватися з ними. З огляду на ці особливості малюків ми і будуємо свою роботу щодо організації їх безпечної життєдіяльності та формування у них власного досвіду безпечної поведінки. Методи і прийоми навчання малюків безпечної поведінки Із перших днів відвідування дітьми дитячого садка, ознайомлю¬ючи їх із груповими приміщеннями, територією, ми пояснюємо їм, що безпечно, а що — ні. Для цього використовуємо численні методи й прийоми, зокрема:

• пояснення;

• нагадування;

•бесіда;

• розглядання ілюстрацій;

• ігрові ситуації;

• рольові та дидактичні ігри й вправи;

• спостереження;

• художнє слово тощо.

Організовуючи заняття, режимні моменти, дозвілля дітей упро¬довж дня, спрямовуємо їх поведінку, прищеплюємо корисні навич¬ки, навчаємо адекватно сприймати навколишній світ. Для пояснення дітям правил і норм поведінки використовуємо художнє слово: вір¬шики, потішки, примовлянки, короткі казки та оповідання. Навчаючи дітей, ми широко використовуємо їхнє бажання бути схожими на дорослих, наслідувати їх. Тож одним з основних прийо¬мів формування безпечної поведінки у наших вихованців є приклад значимих для них дорослих — ви¬хователів і батьків, із якими ми тіс¬но співпрацюємо. Для активізації закріплен¬ня навичок у дітей у своїй роботі ми віддаємо перевагу створенню ігрових ситуацій, формулюванню запитань до дітей, застосовуємо метод бесіди. Випадки дитячого травматизму спонукають до систе¬матичної роботи з малюками для вироблення в їхній свідомості сте¬реотипів безпечної поведінки в різ¬них ситуаціях та навичок користу¬вання предметами й речами. Для того щоб не позбавляти дітей права на самостійні дії, навчаємо їх пра¬вил поведінки в середовищі групо¬вої кімнати. Предметне середовище як чинник безпеки життєдіяльності Аби забезпечити безпечне перебування дітей у групових приміщеннях, усі застібки на господарчих шафах, дверях туалетної кімнати, роздягальні розміщуємо значно вище зросту дитини та систематично перевіряємо, щоб вони були в робочому стані. Провідною діяльністю дітей третьо¬го року життя є предметно-маніпулятивна. А найліпше стимулює таку діяльність відпо¬відно організоване предметно-ігрове розви- вальне середовище. Тому ми постійно піклу¬ємося про його динамічну зміну, організацію цікавих і змістовних занять, ігор із предмета¬ми побуту та їх ігровими замінниками. При цьому постійно пильнуємо, щоб його наповнення було безпечним. Ретельно добираючи іграшки та ігрове обладнання, стежимо, щоб вони відповідали стандартам якості, були виготовлені з екологічно безпечних матеріалів, відповідали віку та розвитку дітей. Усі іграшки легкі та прості у використанні, зручно розміщені в ігрових осеред¬ках не вище рівня очей дітей. Самостійність та дисциплінованість — гаранти безпеки Самостійність та дисциплінованість є певними гарантами без¬пеки малюків. Тож вихованню цих якостей ми приділяємо належну увагу. Насамперед навчаємо дітей самообслуговування, формуємо в них культурно-гігієнічні навички. Дисциплінованість насамперед передбачає здатність до само¬контролю, яка в ранньому віці ще лиш починає розвиватись. Ефек¬тивна дисципліна — це збалансованість між потребою дитини в самостійності та необхідністю дотримуватися певних обмежень. Розвиваючи в дітей дисциплінованість, ми скеровуємо їхню поведін¬ку, поступово зменшуючи ступінь свого контролю і даючи дітям змогу самостійно керувати власного поведінкою. Демонстрування довіри ді¬тям і визнання їхніх можливостей веде до зростання в них самоповаги й упевненості в собі. А коли діти задоволені собою і взаєминами з ін¬шими людьми, вони більше підготовлені слухати й учитися. Очікування й вимоги дорослого щодо дисципліни мають від¬повідати віку та рівню розвитку дитини, тобто тому, що вона здатна робити й розуміти. Практичне ознайомлення дітей із правилами безпечної поведінки Реалізовуючи завдання соціально-морального розвитку ма¬люків, ми значну увагу приділяємо формуванню в їхній свідомос¬ті понять «добре» — «погано», розвиваємо вміння слухати й чути дорослого. Для формування у дітей навичок безпечної поведінки створюємо ігрові проблемні ситуації (див. Додаток). При цьому головними прийомами формування навичок безпечної поведінки у малюків є вправляння та навчання правил доцільних дій у процесі всіх видів життєдіяльності. Робота з організації безпеки життєдіяльності малюків передба¬чає формування у них культурно-гігієнічних навичок, зокрема ми навчаємо дітей правил поведінки за столом, як-от: • не залазити руками в тарілку чи чашку іншої дитини;

• не брати до рота предмети;

• не смоктати пальці;

• не гризти нігті.

     Під час їжі нагадуємо дітям, що чашку потрібно тримати за вуш¬ко, ложку – у правій руці (шульзі — у лівій), нахиляти тарілку пра¬вильно у протилежний від себе бік, щоб не облитися самому та не облити іншу дитину, тощо. Навчаємо дітей, як правильно сидіти на стільчику: спина дити¬ни притулена до спинки стільчика, обидві ніжки торкаються підлоги. Допомагаємо кожній дитині прийняти правильну позу під час сидін¬ня на стільчику за столом.

Під час роботи з роздатковими матеріалами на заняттях навча¬ємо дітей:

• не брати предмети до рота;

• не простягати предмети до очей, вуха сусіда.

    Враховуючи вікові особливості дітей раннього віку, сприй¬мання світу завдяки всім аналізаторам, зокрема й смаковим, під час роботи на заняттях з ліплення віддаємо перевагу викорис¬танню екологічно чистих матеріалів (глини, солоного тіста тощо). При цьому щоразу нагадуємо дітям, що брати глину чи тісто до рота не слід.

Під час ігрової діяльності на¬вчаємо дітей:

• ідучи з іграшкою, дивитися під ноги, щоб не перечепи¬тися;

• не розкидати іграшки, після гри збирати їх;

• класти іграшки після гри у відведене для них місце;

• не кидати іграшки в дітей;

• ділитись іграшками, не заби¬рати їх у інших дітей;

• не битися, не штовхатися, нікого не ображати;

• не підходити близько до конячки-гойдалки, нічого не діс¬тавати з-під неї, коли хтось із дітей гойдається;

• не штовхати дитину, яка гойдається, аби вона не впа¬ла, дочекатися своєї черги

   У туалетній кімнаті нагадуємо дітям про правила поводження з горщиком:

• не соватись на горщиках;

• не підкладати пальці під горщик;

• не підніматися разом з горщиком.

    В умивальній кімнаті, під час миття рук, навчаємо дітей правил користування милом, водою:

• не брати мило до рота;

• не розбризкувати воду, бо можна послизнутись і впасти.

Коли діти готуються до сну, нагадуємо правила поведінки у спальній кімнаті:

• не ставати в ліжку на повний зріст;

• не стрибати в ліжку;

• не засовувати ноги між прутиками в ліжку.

   Виховуючи в дітей безпечну поведінку, слід дотримуватися по¬чуття міри. Необхідно враховувати особливості дитячої психіки, її підвищену вразливість. Неприпустиме застосування так званої «шокової терапії» з акцентуванням уваги на страшних наслідках надзвичайних ситуацій. Такий підхід може травмува¬ти психіку дітей і в майбутньому вплинути на їхній психічний стан і поведінку. Розширення уявлень дитини про небезпеч-ність довкілля має відбуватися не лише на інформаційному рів¬ні, а й зачіпати емоційно-чуттєву і поведінкову сфери.

Під час прогулянки закріплюємо в дітей такі правила поведінки:

• не брати до рота пісок, землю, траву, листя;

• не простягати до очей гілки дерева, палички;

• не обсипати піском інших дітей. У зимовий період нагадуємо дітям, що не можна:

• брати до рота сніг, їсти його;

• лизати бурульки;

• підходити до даху, з якого звисають бурульки

   Зустрічаючи на подвір’ї тварин, скажімо, кота чи собаку, підво¬димо дітей до розуміння того, що контакти з тваринами можуть бути небезпечними. Тож поводитися з ними слід обачно:

• не підходити близько до тварин, не робити різких рухів, бо вони можуть укусити чи подряпати;

• не гладити й не брати на руки безпритульних тварин, бо вони можуть переносити різні інфекційні захворювання;

• не злити тварин, не дратувати їх, не завдавати їм болю.

    Взаємодія із сім’ями вихованців Практика свідчить, що набуття досвіду безпечної поведінки та закріплення уявлень про здоровий спосіб життя у малюків є знач¬но ефективнішими за умови взаємодії дошкільного закладу й сім’ї. Батьки зобов’язані приділяти багато уваги цим питанням, зокрема мають і самі дотримуватися загальноприйнятих правил безпечної поведінки. Адже, якщо поведінка батьків удома суперечить уявлен¬ням про правильну поведінку, які формують у дитини педагоги до¬шкільного закладу, то очікуваних результатів досягти складно або навіть неможливо. Тому під час індивідуальних бесід із батьками ми надаємо їм конкретні рекомендації щодо того, як найліпше опікуватися безпе¬кою життєдіяльності їхніх дітей.

Наголошуємо на тому, що батьки мають:

• навчати дитину правил поводження з небезпечними пред¬метами, зокрема гострими — виделками, ножами, голками, ножицями тощо;

• стежити за тим, щоб дитина не приносила до дитячого сад¬ка небезпечні предмети — пігулки, дрібні монети, кульки, цвяхи, шпильки, леза, металеві прикраси, неякісні та злама¬ні іграшки;

• перевіряти всі кишені дитячого одягу перед виходом до ди¬тячого садка;

• ознайомлювати дитину з правилами відкривання й закри¬вання шафи — відчиняти обережно, тримаючи дверцята за ручку; не відкривати різко; не стукати дверцятами;

• не використовувати цукерки чи іграшки як засіб умовлян¬ня дитини йти до дитячого садка, навчитися домовлятися з дитиною;

• стежити за справністю дитячого одягу та іграшок;

• навчати дитину обережності в побуті, правил пожежної безпеки та безпеки на вулиці.         

     Ігрові ситуації для виховання безпечної поведінки в дітей раннього віку Правила поведінки в туалетній кімнаті Садимо ляльку Олесю на горщик (в горщику рідина). Створюємо ситуацію, під час якої лялька Олеся обливається рідиною.

• Чому лялька облилася? — Піднялася ра¬зом з горщиком.

• Що треба зробити? — Перевдягнути ляльку.

• Навіщо? — Ляльці неприємно, мокро, хо¬лодно.

Діти допомагають вихователю прибрати «калюжу» та перевдягнути ляльку.

Ще раз нагадуємо дітям правила поводження на горщику.

Правила поведінки в умивальній кімнаті Маленькі єнотики гралися, розбризкували водичку. Поруч проходив ведмедик, послизнувся, впав, забив лапку.

• Чому ведмедик забив лапку? — Тому що послизнувся і впав.

• Чому ведмедик послизнувся і впав? — Тому що єнотики розбризкали водичку і було слизько.

Правила поведінки за столом Незнайко впав зі стільчика.

• Чому це сталося? — Бо він закашлявся.

• Чому закашлявся? — Крутився на стіль¬чику, ретельно не пережовував їжу. Під час їжі нагадуємо дітям про Незнайка та правила безпеки під час прийому їжі: ретельно пережовуйте їжу, лиш потім ковтайте.

Правила поведінки під час ігор У Зайчика болить вушко, він плаче:

• Чому Зайчик плаче? — Йому боляче.

• Чому у Зайчика болить вушко? — Ведмедик засунув папірець Зайчику у вушко. Зайчик звернувся до лікаря Айболитя, який допоміг дістати папірець з вушка та наклав пов’язку. Правила поводження з однолітками Розповідь вихователя: «До садочка прийшов хлопчик Дмитрик. Із перших днів перебування в садочку Дмитрик ображав діток. А одного разу він захотів іграшку, якою грався в цей час Костя. Він підійшов до Кості і став забирати іграшку, штовхнув його, Костя заплакав». Бесіда з дітьми:

• Чому заплакав Костя? (Йому стало боляче, образився на Дмитрика через те, що той забрав іграшку.)

• Чи можна ображати дітей, забирати іграшки? (Не можна.)

• А як потрібно вчинити, коли хочеш іграшку, якою хтось наразі грається? (Потрібно ввічливо попросити.)

Правила поведінки під час прогулянки Лялька Рая хворіє, у неї болять очки.

• Чому? — Потрапив пісочок до очей, вони печуть і сльозяться. Закріплюємо правила поведінки: чому не можна сипати пісок одне на одного? (Пісок може потрапити в очі, буде боляче й неприємно.)

Правила поведінки під час прогулянки у зимовий період У Незнайка заболіло горлечко, у нього ангіна.

• Чому? — Незнайко смоктав бурульку. Наслідки: тепер він не ходить до садочка, натомість лежить у ліжку та вживає гіркі ліки.

Правила безпечної поведінки з тваринами Ліпимо з тіста колобка, проводимо кігтями іграшкової кішки по тісту.

• Що з’явилося на колобку? — Подряпинки.

• Чим подряпала кішка колобка? — Гострими кігтиками.